Сучасний стан

Здавалось би, сумна історія славетного монастир, заслуно названо в народі  великим Скитом «Українським Афоном». Та Господь зневаженим не буває. Нині відроджується і утверджується в Галичині свята віра Православна, піднімаються з руїн древні православні святині. Переглядаючи й аналізуючи історію Манявського Скиту, не можемо переоцінити його виняткового значення. В часи лихоліть, які спіткали Православну Церкву в Галичині, в карпатських горах з’явилася горстка монахів, яка в пошуках спасіння відреклася від світу і присвятила своє життя посту і молитві.

У жовтні 1997 року ріненням Священного Синоду УПЦ КП на Івано-Франківську кафедру призначено єпископа Іоасафа (Василиків). Прибувши на Прикарпаття, Владика незабаром звернувся до голови Івано-Франківської ОДА М. Вишиванюка з проханням про повернення Манявського монастиря Церкві. Рішенням від 28 травня 1998 року голова ОДА М. В. Вишиванюк фактично відмінив указ австрійського цісаря і передав частину будівель монастирю,  а 30 листопада 1999 року монастир повністю повернений Церкві. У 1998 році в стінах обителі знову залунала молитва-сюди прийшли ченці.завдяки їхнім молитвам та праці багатьох людей, монастир знову діє, в ньому щодня відправляється богослужіння за Вселенну, за Україну і весь український народ. Ченці отримали одні руїни, Борисоглібський Храм був без підлоги, куполів, і без даху, в негоду дощі повністю його заливали. На місці Хресто-Воздвиженського Собору були залишки фундаментів, а замість добротних братських келій  стояв деревяний прогнилий будинок у якому стояла скульптура монаха і висілина шнурках різні трави. Дзвіниця і Вежа перебували у задовільному стані, якщо не рахувати частково прогнилі дахи і тріщин у стінах. Всі інші приміщення мури монастиря потребували негайного ремонту. Багато зусиль довелося докласти Владиці Іоасафу і братії, щоби відродити з руїн Святу Обитель. У світлу седмицю 2001 року Його Преосвященство єпископ Івано-Франківський і Галицький Іоасаф освятив початок будівництва Хресто-Воздвиженського Собору монастиря, а 20 жовтня 2002 року справжня велика подія у житті Великоскитської обителі – освячення Хресто-Воздвиженського собору. 25 червня 2003 року в Манявський монастир була передана велика святиня чудотворна ікона Пресвятої Богородиці Одигітрії – «Ізбавитильниця» (1778р). у жовтні 2003 року завершені основні роботи в храмі святих мучеників і страстотерпців Бориса і Гліба. По молитвах і трудах нашого Високопреосвященнішого митрополита Іоасафа, і за заступництвом небесних покровителів Іова та Феодосія Манявських древня обитель повстала з руїн, в цих стінах відродився монаший дух, а потребуючі одержують розраду і зцілення від душевних і тілесних немочей. М. В. Вишиванюк і В. Х. Брусв собор монастиря пожертвували величний іконостас. Прилучилися до відродження обителі Президенти України Л. Д. Кучма, та В. А. Ющенко, які неодноразово відвідували монастир, а також М. Палійчук, Т. Парфан, В. Пинзеник, В. М. Манько,О. Манько, І. Клос, В. Костицький, М. Ходак, М. Грицик, Ю. П. Гречанюк, Л. В. Мисліборський і багато інших. Відвідали древню святиню президент Росії Б. Єльцин і президент Грузії М. Саакашвілі, голова Верховної Ради України В. М. Литвин, посли Японії та Австрії, провідні діячі культури Франції і інших європейських держав. У 2008 році розпочато відбудову Храму Благовіщення Пресвятої Богородиці, якого 21 травня 2011 року освятили.

Великоскитський Манявський  монастир увійшов у світову історію як важливий центр духовності, твердиня православ’я, який тісно пов’язаний з іменами святих преподобних Іова та Феодосія Манявських.