Свято Воздвиження – це славне торжество Чесного і славного Хреста Господнього. Причиною його встановлення було знайдення Хреста царицею Єленою у 326 році.
Вшанування знамення Хреста було й раніше. 28 жовтня 312 року, як свідчить Історик Євсевій, імператор Константан почав війну проти Максентія, що зачинився у Римі. Опівдні імператор, а потім і його воїни побачили на сонці знамення Хреста, яке складалось зі світла. На Хресті був надпис: “Цим перемагай”. Уночі св. Константану з’явився Сам Христос і звелів зробити воїнське знамено у вигляді хреста і використовувати його силу проти ворогів. Знамено було зроблене із золота (його бачив Євсевій).
Максентій був переможений (Євсевій, кн.1). Після 1 Вселенського собору цар побажав знайти Хрест Господній. Його мати, св. рівноап. Єлена у 326 році прибула в Єрусалим з наміром поклонитись святим місцям і знайти Хрест. Не тільки іудеї, але й язичники намагались знищити і саму пам’ять про страждання Ісуса Христа.
У 119 році язичники за наказом імператора Адріана засипали землею Голгофу та Гроб Господній і на цьому місці збудували храм на честь язичницької богині Венери та поставили статую Юпітера. За наказом св. Єлени місце страждань і смерті Христа на Голгофі було знайдене й розчищене. Була знайдена печера – Гроб Господній та три хрести і дощечка з надписом. Через чудесне зцілення жінки від тяжкої хвороби й воскресіння померлого від доторкання одного з хрестів був виявлений Хрест Господній. Щоб задовольнити благочестиве бажання віруючих вклонитись Чесному Хресту, патр. Макарій піднімав його, а люди викликували: “Господи помилуй”. Так був покладений початок чину воздвиження Хреста у день свята.
На місцях, пов’язаних із земним життям Спасителя за бажанням се. Єлени було збудовано більше 80 храмів. Рівноапостольний імпер. Константин звелів збудувати в Єрусалимі величний і просторий храм Воскресіння Христового, в який увійшли і Гроб Господній, і Голгофа. Він був освячений 13 вересня 335 року. В наступний день, 14 вересня, встановлене було святкування Воздвиження Чесного й Животворчого Хреста. Але не повсюдно воно звершувалось у цей .день, можливо, тому що Хрест був знайдений в один із днів святкування Пасхи і в цей день відбувалось вшанування Хреста до побудови на місці знайдення храму Воскресіння. Про древнє святкування Воздвиження Хреста на Пасху в Єрусалимі близько 393 року згадує Павлін, єпископ Монакський в 11 своєму листі до імпер. Сєвера. Він пише: “Єпископ міста кожний рік, коли буває Пасха Господня, виносить Хрест до народу для поклоніння, сам спочатку звершуючи поклоніння. Крім цього дня, у який святкується таїнство самого Хреста, …його ніколи не показують, хіба що на прохання людей благочестивих, які приходять з віддалених місць із метою поклонитись Хресту”.
В V столітті Євагрій Понтійський свідчить про свято Воздвиження Хреста й поклоніння йому. В VI столітті св. Григорій Великий згадує про свято Воздвиження в 14 день вересня.
Збереглись повчання на день свята таких святих отців Церкви: Кирила Єрусалимського, Амвросія Медіоланського та Іоана Золотоустого. Св. Кирил Єрусалимський у своєму огласительному слові говорить: “Ісус Христос істинно розтятий був за гріхи наші. Якщо побажаєш відкинути це, то викриє тебе видиме нами місце – це блаженна Голгофа, на якій зібрались ми тепер заради Розп’ятого на ній; але і вся вселенна має уже частини дерева хресного” (Огласительне слово, 4,10).
У VII столітті зі святом Воздвиження св. Хреста були поєднані спогади про іншу подію – повернення його з персидського полону 14 вересня 628 року. В царювання візантійського імпер. Фоки (602 -610) персидський цар Хозрой II у війні проти греків розбив грецьке військо, пограбував Єрусалим і забрав у Персію Животворчий Хрест Господній та св. патр. Захарію (609 – 633). Хрест перебував у Персії 14 років і тільки при імпер. Іраклії (610 – 641), який переміг Сироєса, сина Хозроя, із великим торжеством був повернений в Єрусалим. У зв’язку з цими подіями у Західній церкві у VIII столітті святкування знайдення Хреста Єленою було перенесене на 3 травня, а 14 вересня згадується там явлення Хреста Константну Великому і повернення його з Персії.
За свідченням св. Кирила Єрусалимського, частини св. Хреста були рознесені в усі краї землі, для спасіння якої Ісус Христос розп’ятий був на Хресті. Частина св. Хреста зберігалась також у соборі св. Софії м. Києва (Описание Києвософийского собора, гл.6), а в наш час у напрестольному хресті.
Про вшанування хреста у Древній Церкві є свідчення Тертуліана. Спростувавши різкі наклепи, що зводились на християн, Тертуліан говорить: “Стосовно тих людей, які звинувачують нас у поклонінні хресту, то ми того не соромимось”. Далі він пише, що якби християни кланялись хресту як Богу, то в такому випадку вони нічим не відрізнялись би від язичників, які кланяються дереву.
Заперечуючи доводи тих, хто не вшановує св. хреста, святитель Григорій Палама пише: “Якщо дійсно хресту не повинно віддавати шани з тієї причини, що на ньому Христос прийняв смерть, і визнати, що смерть ця не була священною і спасительною, то чому ж, як говорить Апостол, у смерть Його ми хрестились? Яким же чином ми будемо приймати участь у Його Воскресінні, якщо не будемо з’єднані з Ним подобою смерті Його?’. Український святий, святитель Димитрій Ростовський, у своєму слові на Воздвиження говорить: “Достойно й праведно поклонятись Xресту Христовому, бо цим благословенним деревом була переможена смерть і дароване життя. Через райське дерево ми були підкорені смерті, і через дерево хресне оживлені; першим вигнані з раю, другим сходимо на небо; першим нас переміг ворог, другим ми перемагаємо ворогів
наших: тому Достойне всякого вшанування це благословенне дерево”. Збереглись також слова та бесіди на свято святих Григорія Богослова та Єфрема Сиріна.
Піснеспіви на свято Воздвиження Хреста Господнього складені святими Андрієм Критським
(7 ст.), Космою Маюмським, Феофаном Константинопольським, Іоаном Дамаскіним, Йосифом Студитом, імпер. Львом та іншими. В наш час на утрені свята, в соборних храмах звершується чин
воздвиження Хреста на спомині про історичну подію у житті древньої християнської Церкви.
