Преподобні і богоносні отці наші ІОВЕ і ФЕОДОСІЄ Великоскитські моліть Бога за нас

Преподобний Іов в миру Іоан Княгиницький, народився 1550 року в православній сімї в невеликому містечку Тисмениця, що на Івано-Франківщині. Першу освіту преподобний здобував в Унівському монастирі куди його на навчання віддали батьки, пізніше Іов вступає в Острозьку академію де він її закінчує на відмінно і в ній залишається викладачем. Промислом Божим і повелінням князя Костянтина він із княжою милостинею прийшов на Святу гору Афон, де, побачивши аскетичне життя афонських старців, прийняв рішення стати ченцем. Повернувшись на короткий час додому та роздавши все своє майно убогим, Іов знову прийшов на Афон, де прийняв чернечий постриг з іменем Ієзекиїл.

Протягом дванадцяти років він здійснював чернечий подвиг на Святій Афонській горі. відзначався вченістю, ревністю в православній вірі і суворим аскетичним життям. 1600-1601 роках преподобний Іов повернувся зі Святої гори на батьківщину. Тут Іов обновив, згідно з афонським аскетичним статутом, життя в Унівському та Дерманському монастирях, в Угорниках, а потім оселився в пустинному місці біля Батерсового потоку, де пізніше заклав Великий Хресто-Воздвиженський чоловічий Скит, Новий Ватопед, Український Афон що в Карпатах.

Преподобний Іов багато потрудився, здійснюючи подвиг пустельника, тому Господь зібрав біля нього інших благочестивих мужів, які мали його за свого духівника і наставника. У благочесті й подвигах преподобний отець Іов разом із братією твердо тримався православної віри, зміцнював і наставляв правовірних у християнській православній  вірі.

В 1605 році до преподобного Іова із монастиря Різдва Пресвятої Богородиці, що знаходиться в м. Путна на території Румунії, прийшов ієродиякон Феодосій, якого отець відразу виокремив серед інших, бачачи в ньому велику ревність і смирення. З молодих років преподобний Феодосій намагався благодогодити Господу незлобливістю і доброчесним життям, виконанням заповідей Христових через відмову від мирської суєти й тимчасових насолод.

У всіх монастирських трудах і потребах ієродиякон Феодосій був невтомним помічником преподобного Іова.

Будучи суворим подвижником, преподобний Феодосій мужньо перетерпів труднощі свого часу — гоніння на православних від єзуїтів, які не послабили його благочестя, а навпаки, піднесли його. Він мудро керував обителлю, збільшуючи число її братій та дбаючи про належне облаштування. Під його керівництвом у 1619 році була побудована велика соборна Хресто-Воздвиженська церква.

В 1621 році засновник Манявської обителі, 70-літній Іов занедужав і після нетривалої хвороби 11 січня переселився в небесні оселі. Старець був похований у притворі соборного храму.

Преподобний ігумен Феодосій продовжував благочестиво керувати життям братії, а в 1628 р. взяв участь у  Першому соборі Київської митрополії скликаному митрополитом Київським, Галицьким і всієї Русі Іовом Борецьким.

Преподобний Феодосій жив, як ангел Божий, серед братії, подаючи приклад благочестя. Чутки про його суворе і доброчесне життя поширилися по Карпатах, Галичині, Волині й Буковині, Молдавії та Румунії. Духовний авторитет і благочестиве життя ігумена Феодосія з братією викликали до них велику повагу з боку інших православних монастирів у воєводствах Руському, Белзькому та Подільському. Вони всі визнали над собою зверхність Скиту Манявського, а преподобного Феодосія, за зразком Афону, нарекли своїм протоігуменом.

Облаштувавши не тільки життя своєї обителі, а й багатьох монастирів Київської митрополії, преподобний Феодосій в 1629 р. із миром відійшов до Господа, а тіло його було покладене поруч із чесними останками його наставника преподобного Іова.

Отже, преподобні і богоносні отці наші ІОВЕ і ФЕОДОСІЮ Великоскитські моліть Бога за нас.