Author: Стасюк Іоасаф

27 жовтня 2019 року, в 19-ту неділю після П’ятидесятниці, коли Свята Мати Церква молитовно вшановує пам’ять святих отців VII Вселенського собору, духовні отці Великоскитської обителі у Соборному храмі Манявського Хресто-Воздвиженського чоловічого монастиря звершили Божественну Євхаристію на якій піднесли молитви за жертводавців, благодійників і за Вітчизну нашу та всіх християн.

Святкову Божественну літургію святителя Іоана Золотоустого, очолив благочинний монастиря архимандрит Герасим у співслужінні братії в священному сані.

Божествене читання Євангелія виголосив протодиякон Димитрій (Луцак).

Проповідь перед причастям виголосив, насельник монастиря архимандрит Софроній, духівник Великоскитського Скиту.

Після завершення богослужіння із повчальним словом до прихожан звернувся отець-благочинний, в якому привітав усіх причасникі із прийняттям Тіла і Крові Христового, та із недільним днем.

14 жовтня 2019 року в свято Покрови Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії в Українському Афоні братія молилась за спільним богослужінням у Соборному храмі Хресто-Воздвиженського Манявського чоловічого монастиря.

Божествену Літургію святителя Іоана Золотоустого очолив благочинний монастиря, архимандрит Герасим у співслужінні братії в священному сані. Також на це свято в Манявський монастир завітав клірик Івано-Франківської єпархії протоієрей Димитрій із паствою.

Після запричасного стиха проповідь виголосив насельник монастиря ієромонах Варлаам.

Цього дня Соборний храм був переповнений вірянами.

Після Служби Божої до присутніх звернувся благочинний монастиря архимандрит Герасим де всіх привітав із святом та наших воїнів з Днем Захисника.

Богослужіння закінчилось співом: ” Під Твою милість прибігаємо, Богородице Діво, молитвами нашими в скорботах наших не погордуй, а від бід захисти нас, Діво Преблагословенна”.

Щорічно 7 жовтня Великий Скит Манявський, Хресто-Воздвиженський чоловічий монастир молитовно вшановує пам’ять свого небесного покровителя та засновника, святого преподобного Феодосія Манявського.

Преподобний Феодосій, будучи вже ієродияконом, прийшов до преподобного Іова у 1608 році, якого Іов відразу виокремив серед інших, побачивши в ньому велику ревність та смирення. З молодих років преподобний Феодосій намагався догодити Господу незлобливістю і доброчесним життям та виконанням заповідей Христових.

У 1613 році митрополитом Маневасійським Іоасафом ієродиякон Феодосій на прохання преподобного Іова був висвячений  в ієромонахи.

Під керівництвом преподобного Феодосія у скиту була побудована велика Хресто-Воздвиженська Соборна церква, а скит від Константинопольського Патріарха Тимофія отримав ставропигію.

Продовжувач святої справи преподобного Іова Княгиницького, преподобний Феодосій упокоївся 24/ 7 жовтня 1629 року і був похований поряд із своїм учителем.

Напередодні, 6 жовтня в храмі святих мучеників Бориса та Гліба було звершене всенічне бдіння яке очолив благочинний монастиря архимандрит Герасим.

У самий  день свята в тому ж храмі Божественну літургію очолив настоятель обителі, митрополит Івано-Франківський і Галицький Іоасаф , якому співслужили, благочинний монастиря з братією та духовенство із інших областей.

Богослужіння супроводжував хор під управлінням ієрея Іоана Бегметюка.

За богослужінням апостола читав студент 2-го курсу  Дмитро Хомин, а читання Євангелія звершив клірик монастиря, протодиякон Димитрій Луцак.

Проповідь перед причастям вірних виголосив духівник архимандрит Софроній, в якій розповів усім присутнім у храмі про праведне життя преподобного Феодосія.

Після відпусту Літургії владика Іоасаф привітав братію та паломників з цим святковим днем і закликав Боже благословення на всіх віруючих.

Також в цей день Івано-Франківський Богословський Інститут відзначає свій актовий день.

На свято Воздвиження Чесного й Животворчого Хреста Господнього, 27 вересня 2019 року, митрополит Івано-Франківський і Галицький Іоасаф очолив божествену літургію в Соборному храмі Хресто-Воздвиженського Манявського чоловічого монастиря.

Його Всокопреосвященству співслужили єпископ Закарпатський і Ужгородський Кирило, єпископ Одеський і Балтський Павло, адміністратор Івано-Франківсько-Галицької єпархії архимандрит Феогност, благочинний обителі архимандрит Герасим, скитоначальник Спасо-Преображенського Скиту Манявського Хресто-Воздвиженського монастиря ієромонах Амфілохій, братія монастиря у священичому сані а також численне духовенство з різних єпархій УПЦ ПЦУ.

Цього дня велика кількість прихожан прийняли Святі Тіло і Кров Господні.

По завершенню богослужіння відбувся велелюдний Хресний хід навколо храму з окропленням святою водою, після якого звернувся до вірян зі словом проповіді Його Високопреосвященство митрополит Іоасаф в якій  розповів про значення Хреста Господнього для всіх православних християн та привітав монастирську братію і всіх прихожан із престольним святом.

Завершилось богослужіння святковим уставним многоліттям.

«Свято Воздвиження – це славне торжество Чесного і славного Хреста Господнього. Причиною його встановлення було знайдення Хреста царицею Єленою у 326 році.

Вшанування знамення Хреста було й раніше. 28 жовтня 312 року, як свідчить Історик Євсевій, імператор Констянтин почав війну проти Максентія, що зачинився у Римі. Опівдні імператор, а потім і його воїни побачили на сонці знамення Хреста, яке складалось зі світла. На Хресті був надпис: “Цим перемагай”. Уночі св. Констянину з’явився Сам Христос і звелів зробити воїнське знамено у вигляді хреста і використовувати його силу проти ворогів. Знамено було зроблене із золота його бачив Євсевій.

Максентій був переможений. Після 1 Вселенського собору цар побажав знайти Хрест Господній. Його мати, св. рівноапостольна Єлена у 326 році прибула в Єрусалим з наміром поклонитись святим місцям і знайти Хрест. Не тільки іудеї, але й язичники намагались знищити і саму пам’ять про страждання Ісуса Христа.

У 119 році язичники за наказом імператора Адріана засипали землею Голгофу та Гріб Господній і на цьому місці збудували храм на честь язичницької богині Венери та поставили статую Юпітера. За наказом святої Єлени місце страждань і смерті Христа на Голгофі було знайдене й розчищене. Була знайдена печера – Гріб Господній та три хрести і дощечка з надписом. Через чудесне зцілення жінки від тяжкої хвороби й воскресіння померлого від доторкання одного з хрестів був виявлений Хрест Господній. Щоб задовольнити благочестиве бажання віруючих поклонитись Чесному Хресту, патріарх Макарій піднімав його, а люди викликували: “Господи помилуй”. Так був покладений початок чину Воздвиження Хреста у день свята.»

26 вересня 2019 року, з благословення настоятеля Манявського Хресто-Воздвиженського чоловічого монастиря митрополита Івано-Франківського і Галицького ІОАСАФА, Всенічне бдіння напередодні дванадесятого празника очолив єпископ Закарпатський і Ужгородський Кирило.

Його преосвященству співслужили, єпископ Одеський і Балтський Павло та братія у священному сані Великого Скиту.

Під час великого славослів’я владика Кирило, виніс святе Древо на центр храму, де було звершено чин Воздвиження Чесного  Хреста.

21 вересня 2019 року Православна Церква відзначає велике дванадесяте свято – Різдво Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії.

З нагоди цього свята, в Соборному храмі Манявського Хресто-Воздвиженського чоловічого монастиря, братія молилась за Божественною Літургією. Службу Божу очолив благочинний Великого Скиту, архимандрит Герасим у співслужінні отців монахів в священному сані.

Після завершення Літургії отець благочинний , архимандрит Герасим привітав усіх зі святом.

Богослужіння закінчилось уставним многоліттям та чином Панагії.

Напередодні двунадесятого празника Різдва Пресвятої Богородиці, в Манявському Хресто-Воздвиженському чоловічому монастирі братія обителі помолилась за Всенічним бдінням у Соборному храмі Великоскитської обителі.

“Пресвята Діва Марія народилась у Галілейському місті Назареті від благочестивих батьків Іоакима та Анни, імена яких зберегло святе передання. По батьку Діва Марія походила з роду царського, по матері – від архиерейського. Діва Марія була єдиною дочкою Якима та Анни і народжена ними в старості за їх щиросердечні молитви. “Пресвята Діва, – говорить блаж, Єроним, названа Марією, бо так назвав її Ангел, що звістив батькам про її народження”. “Марія чи Маріам, із єврейської мови, – говорить св. Єпифаній, – означає надія. Бо Вона мала народити Господа, Який є надією народів”.

Вперше на Сході про свято Різдва Пресвятої Богородиці згадується в слові Прокла, патріарха Константинопольського (439-440), а на Заході – в сакраментарії (требник) папи Геласія (492-496).

Для святого Андрія Критського, який склав на це свято два слова й канон, це вже свято велике й урочисте. В каноні він говорить, що в цей день повинно “торжествувати все творіння”, “веселитись небо і радіти земля”. Але вірогідніше те, що свято відзначалось в його часи як велике й урочисте, про що свідчить зміст канону свята. В єрусалимському канонарі VII ст. свято позначене як особливе. Свято відзначене і в святковому Євангелії, подарованому Синайському монастирю імператором Феодосієм (715 р.)”.  

Братія Українського Афону також вітає Всіх Вас із цим величним святом та запрошує Вас на Божествену Літургію, яка відбудеться 21.09.19 року о 10.00 год. в Соборному Храмі обителі.